Ч. 5 ст. 126 КУпАП: повторне керування без права, штраф і позбавлення

Актуально станом на 28 вересня 2026 року. Суми штрафів прив’язані до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; перед зверненням до суду їх варто звірити з чинною редакцією КУпАП.

Частина 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення — це не «будь-яке керування без посвідчення». Вона стосується повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами 2–4 цієї ж статті. За чинною редакцією санкція включає штраф у розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — 40 800 грн, позбавлення права керування на строк від 5 до 7 років та оплатне вилучення транспортного засобу або без такого. Справу за ч. 5 розглядає суд, а не поліція як кінцевий орган. Питання, коли саме виникає «повторність» і чи застосовується позбавлення права до особи без раніше наданого права, розкриті нижче без спрощень.

Нижче — що саме охоплює норма, коли порушення вважається повторним, чим частини статті відрізняються між собою і які процесуальні кроки мають значення після складення матеріалів.

Що передбачає ч. 5 ст. 126 КУпАП

Ч. 5 ст. 126 застосовується, якщо особа повторно протягом року вчиняє порушення, передбачені:

• ч. 2 — керування транспортним засобом без права керування ним або передача керування такій особі;
• ч. 3 — керування при встановленому тимчасовому обмеженні права керування;
• ч. 4 — керування особою, яку вже позбавлено права керування.

Важливо: ч. 1 ст. 126 (немає при собі / не пред’явила документів у встановлений спосіб) не є підставою для кваліфікації саме за ч. 5. Забуті вдома права і відсутність права керування — різні склади.

Також ч. 5 ст. 126 — це не ст. 130 КУпАП. Питання сп’яніння та відмови від огляду розбираються окремо в матеріалі про ст. 130 КУпАП.

Який штраф та інші наслідки

За ч. 5 ст. 126 закон передбачає:

1. Штраф — 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Для розрахунку розміру санкцій неоподатковуваний мінімум береться як 17 грн (правило Податкового кодексу України для сум, на які посилаються інші закони при визначенні розміру стягнень).

2 400 × 17 = 40 800 грн.

1. Позбавлення права керування транспортним засобом на строк від 5 до 7 років.

1. Оплатне вилучення транспортного засобу або застосування санкції без такого вилучення — рішення суду.

Штраф у цій формулі є обов’язковою частиною санкції. Оплатне вилучення — ні: суд може застосувати його або обійтися без нього. Питання позбавлення права для особи, яка ніколи не отримувала такого права, має окрему правову складність — про це нижче.

Коли порушення вважається повторним

Формулювання «повторно протягом року» не означає просто «вдруге зупинили за рік».

Ч. 5 ст. 126 містить власну кваліфікуючу ознаку: повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами 2–4 цієї статті. Тобто:

• нове порушення само має підпадати під ч. 2, 3 або 4 ст. 126;
• попереднє порушення для повторності також має бути з цього кола (ч. 2–4), а не «будь-який» дорожній штраф і не ч. 1 ст. 126;
• ст. 130 КУпАП сама по собі не утворює попередньої підстави для ч. 5 ст. 126.

Ст. 35 КУпАП — це норма про обставини, що обтяжують відповідальність. Вона допомагає зрозуміти загальну логіку повторності («однорідне правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню»), але сама по собі не замінює спеціальну диспозицію ч. 5.

Ст. 39 КУпАП відповідає на інше питання: коли особа знову вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню (якщо протягом року з дня закінчення виконання стягнення вона не вчинила нового правопорушення). Це важливо для статусу «піддана стягненню», але некоректно зводити ч. 5 до простої формули: «рік завжди рахується лише від закінчення виконання попереднього штрафу».

У судовій практиці для ч. 5 ключовим зазвичай є інше: чи була на момент нового порушення вже наявна попередня постанова за ч. 2–4, яка набрала законної сили. Якщо попередню постанову оскаржено і вона ще не набрала сили, кваліфікація за ч. 5 може бути визнана помилковою. Якщо попередня постанова скасована або стосувалася іншої частини / іншої статті — повторність за ч. 5 також зазвичай відсутня.

Попереднє притягнення саме за ч. 5 не «перезапускає» ч. 5 автоматично як нову повторність замість ч. 2–4: для складу ч. 5 потрібне попереднє порушення саме з переліку частин 2–4.

Практичний висновок:

• потрібна не «схожа історія», а доведена попередня відповідальність за ч. 2–4 ст. 126;
• статус попередньої постанови (набрала силу / оскаржується / скасована) треба перевіряти по документах;
• складні строки й виконання попереднього стягнення оцінюють у конкретній справі, без універсального «секундоміра з інтернету».

Спрощені приклади

Приклади нижче — умовні й спрощені; вони не замінюють аналіз конкретної справи.

Приклад A. Особу вже притягнули за ч. 2 ст. 126 (не мала права керування), постанова набрала законної сили, і протягом року її знову виявили за кермом без права керування. Саме така конструкція найчастіше «цілиться» в ч. 5.

Приклад B. Особу позбавили права керування, і протягом року вона знову керує за умов, коли повторність за ч. 5 доведена. Тоді може йтися вже не лише про ч. 4, а про ч. 5.

Приклад C. Був лише штраф за ч. 1 ст. 126 (не пред’явила посвідчення), а наступне порушення знову про відсутність документа при собі. Це не ч. 5, бо ч. 1 не входить до переліку частин 2–4.

Приклад D. Постанову за ч. 2 винесено, але на момент нового зупинення вона ще не набрала законної сили (наприклад, триває її оскарження). У такій ситуації суди нерідко визнають, що кваліфікуючої повторності для ч. 5 немає.

Чим відрізняються частини 2, 3, 4 і 5 ст. 126

Ч. 1 у таблицю навмисно не включено як «шлях до ч. 5»: вона існує окремо і до повторності за ч. 5 не входить.

Що означає позбавлення права керування

Позбавлення права керування — це окремий вид адміністративного стягнення (ст. 24, ст. 30 КУпАП). Воно обмежує можливість законно керувати транспортними засобами протягом строку, визначеного постановою.

У санкції ч. 5 строк указаний як від 5 до 7 років. Конкретний строк у цьому діапазоні визначає суд з урахуванням обставин справи.

Сплата штрафу не скасовує позбавлення права, якщо воно призначене постановою. Це різні складові відповідальності.

Якщо водій ніколи не отримував посвідчення

Тут потрібна точність без спрощень. Це не те саме, що ситуація особи, яку вже позбавляли права керування.

Так: відсутність права керування може утворювати склад ч. 2 ст. 126, а за доведеної повторності щодо ч. 2–4 — і склад ч. 5, зокрема щодо штрафу 40 800 грн.

Але: чи в кожній такій справі суд зобов’язаний ще й призначити позбавлення права керування на 5–7 років особі, якій це право ніколи не надавали, — у правозастосуванні немає повної єдності.

Чому колізія зберігається:

• сам текст ч. 5 після Закону № 1231-IX містить санкцію «з позбавленням права…»;
• ст. 30 КУпАП формулює позбавлення як позбавлення права, наданого особі;
• п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 орієнтує, що суди не вправі застосовувати позбавлення, якщо особа вже позбавлена права або взагалі його не мала (роз’яснення старше за нинішню редакцію ч. 5);
• водночас у судовій практиці 2024–2026 років трапляються постанови, де за ч. 5 особі без раніше отриманого посвідчення призначають і штраф, і позбавлення на кілька років.

Окремо: ухвала Конституційного Суду України від 16.09.2026 (справа за конституційною скаргою щодо застосування позбавлення за ч. 5 до особи без раніше наданого права) — це відмова у відкритті провадження через неприйнятність скарги. Це не рішення по суті про конституційність норми і не «зелене світло» для будь-якої позиції.

Тому формулювання «усім без винятку автоматично дадуть 5–7 років позбавлення» або навпаки «позбавлення в такій ситуації неможливе ніколи» — обидва надмірно категоричні. Коректніше: за наявності повторності ризик ч. 5 і штрафу 40 800 грн є реальним; питання призначення саме позбавлення права особі без раніше наданого права потребує оцінки конкретної постанови й позиції захисту.

Якщо особу вже позбавляли права керування

Якщо особу вже позбавляли права керування, і вона знову керує за умов доведеної повторності за ч. 5, конструкція норми прямо розрахована на такий сценарій (через попередню ч. 4 / повторність ч. 2–4).

Окремо ст. 30 КУпАП передбачає: якщо особа, яку вже позбавлено права керування, до закінчення строку цього стягнення вчиняє нове правопорушення, за яке знову застосовано позбавлення права керування, до нового стягнення приєднується невідбута частина попереднього. Загальний строк при цьому може перевищити звичайну граничну межу ст. 30.

Старі формулювання Пленуму 2005 року про «вже позбавлених» не можна механічно переносити як заборону застосовувати ч. 5 після пізніших змін закону.

Що таке оплатне вилучення транспортного засобу

Оплатне вилучення (ст. 28 КУпАП) — це не конфіскація і не «просто евакуатор на штрафмайданчик».

За законом воно полягає в примусовому вилученні предмета за рішенням суду з подальшою реалізацією і передачею вирученої суми колишньому власникові за вирахуванням витрат на реалізацію.

Конфіскація (ст. 29) — безоплатна передача предмета у власність держави. Це інший інститут.

У ч. 5 ст. 126 оплатне вилучення зазначене як можливий елемент санкції: суд може застосувати його або ні.

Якщо транспортний засіб не належить порушникові, некоректно стверджувати абсолют «вилучення ніколи неможливе» без матеріалів справи. Водночас і зворотне абсолютне твердження небезпечне. Орієнтири такі:

• стягнення застосовується до порушника, а не «автоматично» до будь-якого власника авто;
• для конфіскації закон прямо обмежує предмет приватною власністю порушника, якщо інше не передбачено (ст. 29);
• для оплатного вилучення (ст. 28) предмет вилучають за рішенням суду з подальшою реалізацією і виплатою колишньому власникові; якщо авто належить іншій особі, суди часто не застосовують оплатне вилучення саме цього ТЗ (або застосовують санкцію без нього);
• тимчасове затримання / евакуація в межах процесуальних дій ≠ оплатне вилучення як стягнення.

Тобто чужа власність — вагомий аргумент проти оплатного вилучення авто третьої особи, але формулювання має залишатися обережним.

Як оформлюють матеріали за ч. 5 ст. 126

Типовий шлях:

1. Виявлення порушення поліцією.
2. Збирання матеріалів, фіксація обставин, перевірка даних про право керування та попередні постанови.
3. Складення протоколу про адміністративне правопорушення (ст. 254 КУпАП). Ч. 5 ст. 126 не входить до переліку випадків ст. 258, коли протокол не складається; остаточну санкцію за ч. 5 накладає не поліція «на місці», а суд.
4. Передання справи до суду.
5. Розгляд справи суддею місцевого суду (ст. 221 КУпАП прямо відносить до суду частини третю і п’яту ст. 126).
6. Постанова суду.
7. За наявності підстав — апеляційне оскарження.

Для порівняння: справи за ч. 1, 2 і 4 ст. 126 розглядають органи Національної поліції (ст. 222). Саме тому ч. 5 не можна плутати з «звичайним» поліцейським штрафом за відсутність права.

Які докази має оцінити суд

За ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких установлюються наявність чи відсутність правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для справи. Вони можуть підтверджуватися протоколом, поясненнями, показаннями свідків, висновком експерта, речовими доказами, фото- і відеозаписами (у тому числі з нагрудних камер, патрульних реєстраторів, відео з авто) тощо.

У справах за ч. 5 особливо критичні:

• чи справді особа керувала;
• який був її статус щодо права керування (немає права / обмеження / позбавлення);
• чи доведена повторність саме щодо ч. 2–4;
• зміст і статус попередньої постанови.

Сам протокол — ще не вирок. Він є важливим процесуальним документом, але суд оцінює всю сукупність матеріалів. Відсутність відео сама по собі не означає автоматичного закриття справи; наявність відео сама по собі не означає автоматичної винності без оцінки інших обставин.

Які процесуальні порушення можуть мати значення

Мають значення ті недоліки, які реально впливають на встановлення обставин справи або на дотримання прав особи: хто керував, чи той самий суб’єкт, чи правильно визначено кваліфікацію, чи доведена повторність, чи повідомлено про розгляд, чи надано можливість ознайомитися з матеріалами тощо.

Окремий формальний недолік не завжди означає автоматичне закриття справи. Оцінка залежить від того, чи порушено істотно процедуру і чи можна достовірно встановити склад правопорушення.

Цей розділ — не інструкція «як уникнути відповідальності», а пояснення, чому якість матеріалів і кваліфікація мають значення.

Які права має особа

За ст. 268 КУпАП особа, яку притягають до адміністративної відповідальності, зокрема має право:

• знайомитися з матеріалами справи;
• давати пояснення;
• подавати докази;
• заявляти клопотання;
• користуватися правничою допомогою адвоката;
• оскаржити постанову.

Справу загалом розглядають за участі особи; розгляд за відсутності можливий лише за умов, передбачених законом (зокрема за належного повідомлення і відсутності клопотання про відкладення).

Як оскаржити постанову суду

Оскільки справу за ч. 5 ст. 126 розглядає суддя, діє судовий порядок оскарження (ст. 294 КУпАП):

• постанову судді можна оскаржити протягом десяти днів з дня її винесення;
• скаргу подають до апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову;
• пропущений строк може бути поновлено за клопотанням, якщо причини пропуску визнають поважними.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження (з урахуванням винятків, прямо передбачених законом).

Не плутайте цей маршрут із оскарженням постанови поліції за іншими частинами ст. 126: для ч. 5 фінальне стягнення накладає суд.

Коли потрібно сплатити штраф

За ст. 307 КУпАП штраф потрібно сплатити не пізніше ніж через п’ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу. Якщо постанову оскаржили — не пізніше ніж через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Якщо штраф у цей строк не сплачено, за ст. 308 постанова може піти на примусове виконання. У такому порядку з правопорушника стягують подвійний розмір штрафу, зазначеного в постанові, та витрати на облік правопорушень.

Повторю ключове: сплата штрафу не скасовує призначене позбавлення права керування і не скасовує оплатне вилучення, якщо суд його застосував. Про подальші кроки після закінчення строку позбавлення — у матеріалі як повернути посвідчення водія.

Що робити після отримання матеріалів

Після отримання протоколу чи повідомлення про суд доцільно:

1. Спокійно зафіксувати, яку саме частину ст. 126 вам інкримінують.
2. Зібрати копії попередніх постанов, якщо вони є.
3. Перевірити, чи йдеться про повторність саме ч. 2–4.
4. Зберегти наявні відео, листування, дані про власника авто.
5. Ознайомитися з матеріалами справи і строками виклику.
6. Якщо потрібна оцінка кваліфікації чи підготовка позиції в суді — звернутися по правничу допомогу до розгляду, а не після закінчення строку на апеляцію.

Не варто орієнтуватися на поради «не отримувати пошту», «просто заплатити і забути» або «якщо немає відео — нічого не буде». Для ч. 5 ціна помилки — десятки тисяч гривень і багаторічне обмеження права керування.

Коли варто звернутися до адвоката

Консультація або супровід можуть бути доречними, якщо:

• оспорюється сама кваліфікація за ч. 5;
• неясна або сумнівна повторність;
• є розбіжність, хто саме керував;
• особа ніколи не отримувала права керування, а в матеріалах уже фігурує позбавлення на 5–7 років;
• авто належить іншій особі, а ставиться питання оплатного вилучення;
• наближається або пропущений строк апеляції;
• потрібно перевірити повноту доказів і дотримання процесуальних прав.

Це не гарантія скасування штрафу і не «схема уникнення відповідальності». Це перевірка, чи правильно застосовано норму до конкретних фактів.

Огляд послуг у справах ДТП та ПДР — на сторінці адвоката у справах ДТП та ПДР.

Офіційні джерела

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення (ст. 24, 28–30, 35, 39, 126, 221, 222, 251, 254, 258, 268, 291, 294, 307, 308)
2. Закон України № 1231-IX від 16.02.2021 (редакція ст. 126)
3. Податковий кодекс України (п. 5 підрозділу 1 розділу XX — 17 грн для сум н.м.д.г. у санкціях)
4. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 (п. 28 — щодо меж застосування позбавлення права керування; ураховувати вік роз’яснення відносно пізніших змін закону)
5. Наказ МВС України № 1395 від 07.11.2015 (Інструкція; визначення «повторності» через постанови, що набрали законної сили — відомче правило оформлення, не заміна КУпАП)